Футбол
Футбол асоціації, скорочено просто футбол (від англ. football, association football), інші назви: сокер (англ. soccer), ко́паний м'яч або ко́панка (укр. діалектизм) — один з різновидів футболу, олімпійський вид спорту, командна спортивна гра, у якій беруть участь дві команди по одинадцять гравців у кожній.
Футбол є одним із найпопулярніших видів спорту у світі. У футбол грають м'ячем на прямокутному трав'яному полі (іноді траву замінюють штучним покриттям) з воротами на двох протилежних сторонах поля. Метою гри є забити якомога більше голів; тобто, завести м'яч у ворота супротивника якомога більше разів. Головною особливістю футболу є те, що гравці (за винятком воротарів) не можуть в межах ігрового поля торкатися м'яча руками. Переможцем гри є команда, що забила за час матчу (два тайми по 45 хвилин) більше голів, ніж супротивник.
Найпрестижнішим турніром з футболу є Чемпіонат світу з футболу.
Організацією футболу у світі опікується ФІФА — Міжнародна федерація футболу.
ФІФА — асоціація, яка була заснована згідно з законами Швейцарії. Її штаб знаходиться в Цюріху. Головним керівним органом ФІФА є Конгрес ФІФА — збори представників від кожної з національних федерацій, які входять до складу ФІФА. Конгрес збирається на звичайні сесії один раз щороку й на позачергові сесії, які проводяться один раз на рік з 1998 і дотепер, а також коли виникає потреба. Лише Конгрес може здійснити зміни в статуті ФІФА. Конгрес обирає президента ФІФА, її генерального секретаря й інших членів Виконавчого Комітету ФІФА. Президент і генеральний секретар — головні посадовці ФІФА. Вони відповідають за її щоденну адміністрацію, що провадиться Генеральним Секретаріатом, штат якого налічує 207 членів.
Правила гри встановлює Міжнародна Рада Футбольних Асоціацій, в якій ФІФА належать 4 голоси з 8-ми.
На континентальному рівні керівними органами футболу є відповідні континентальні федерації, зокрема в Європі — УЄФА. Національними справами відають національні федерації з футболу, в Україні — Федерація футболу України.
В наш час футбольні змагання вищого рівня в більшості країн проводяться професійними футбольними лігами — незалежними комерційними організаціями, до складу яких входять національні футбольні федерації. В Україні такою лігою є Професіональна футбольна ліга України.
Історія футболу
Ігри, схожі за основними принципами на сучасний футбол, існували в різних народів з давніх часів. Так, серед претендентів на головний прообраз футболу є стародавні китайці (чжу-чу) давні римляни та греки (гарпастум), середньовічні італійці (кальчо), ацтеки. Проте нинішній футбол є прямим нащадком гри у м'яч в Британії. Перші правила гри, які чітко розрізняли футбол і регбі, були записані 1863 року, хоча перші футбольні клуби з'явилися дещо раніше. Футбол за встановленими правилами здобув популярність в кінці XIX-го, на початку XX-го століття. Завдяки британським морякам гра потрапила в численні портові міста світу, а звідти поширилася на територію країн Європи, Латинської Америки, Африки, Азії. Потреба в створенні єдиної організації для управління всім світовим футболом стала очевидною на початку 20 століття зі зростанням популярності та кількості міжнародних матчів. Спочатку Футбольна Асоціація Англії очолювала процес врегулювання різних дискусійних питань зі створення, але ця робота була без прогресу; і тому право створити таку організацію випало на долю семи інших європейських держав. ФІФА було засновано 21 травня 1904 в Парижі, саме цей факт став причиною того, що в загальноприйнятих повній та скороченій формі використовується французька назва. Країнами-засновниками були Бельгія, Данія, Іспанія, Нідерланди, Франція, Швейцарія і Швеція; трохи пізніше цього ж року до ФІФА приєдналася Німеччина, а ще через рік Австрія, Англія та Італія. Першим президентом ФІФА був француз Робер Герен. Перші змагання під егідою ФІФА були проведені в 1906 році, хоча особливих успіхів в організації змагань ФІФА не досягла. Цей факт, в комбінації з низкою економічних чинників привів до відставки Герена з поста президента і його заміни Деніелом Вулфоллом з Англії, яка на той час уже стала членом асоціації. Наступні змагання під егідою ФІФА — футбольний турнір на Олімпійських Іграх 1908 року в Лондоні були набагато успішнішими, хоча і виникли певні проблеми пов'язані з участю професійних футболістів в Олімпійських Іграх.
Членство ФІФА розширилося за межі Європи з прийняттям Південно-Африканського Союзу в 1909, Аргентини і Чилі в 1912 і Сполучених Штатів в 1913.
Під час Першої світової війни ФІФА пережила серйозні випробовування, оскільки багато гравців відправилися на фронт, а можливість міжнародних переїздів для проведення турнірів була сильно обмеженою. Після війни, зі смертю Вулфолла, президентський пост обійняв голландець Карл Хіршманн. ФІФА була врятована від повного розвалу, але ціною цього був вихід з організації усіх чотирьох британських асоціацій, котрі не бажали брати участь у міжнародних змаганнях з їхніми недавніми ворогами.
В сучасну епоху за кількістю гравців на всіх рівнях футбол поступається тільки легкій атлетиці й займає перше місце серед командних видів спорту. Сучасна історія футбольного м'яча розпочалась в середині XIX століття, коли Чарльз Гудієр розробив перший м'яч, виготовлений з вулканізованої гуми. Сім років по тому, в 1862 році інший винахідник Річард Ліндон створив першу надувну гумову камеру для м'яча. Пізніше Ліндон розробив насос для камери, і на виставці в Лондоні його винахід здобув золоту медаль у футболі.
Сім років після того, в 1863 році була заснована Футбольна асоціація Англії, яка виробила перші уніфіковані футбольні правила, однак в них нічого не згадувалось про футбольний м'яч. У 1872 році офіційно був встановлений стандартний розмір та вага м'яча. До цього розмір та вага м'яча визначались перед матчевими домовленостями обох команд.
Головні правила
Уперше правила були введені 7 грудня 1863 року Англійською футбольною асоціацією. Базувались правила на придуманих у Кембріджському університеті положеннях гри. Грають на футбольному полі завдовшки 90—120 метрів і завширшки 45—90 метрів. На двох протилежних кінцях стоять ворота (завширшки 7,32 м і заввишки 2,44 м), куди потрібно забити м'яча. М'яч, обвід якого повинен бути 68-71 см, а маса — від 396 до 453 грамів. У момент початку гри тиск усередині кулі має бути від 0,6 до 1,1 атмосфери (600–1100 г/см²).
Кількість запасних гравців визначається регламентом змагання і знаходиться у межах від 3 до 7.
Рішення судді є остаточними і під час гри не переглядаються. Він сам може змінити рішення, якщо ще не відновив гру.
Для подачі скарг на дії суддів існує регламент змагання і спеціальні комітети, що розглядають дані питання.
Футбольний матч складається з двох рівних таймів по 45 хвилин із 15-хвилинною перервою між ними. Після перерви команди міняються воротами.
За домовленістю тривалість тайму може бути змінена. Проте домовленості потрібно досягти до початку матчу, і ця домовленість не повинна суперечити правилам змагання. Перерва між таймами не перевищує 15 хвилин й указується у регламенті змагань. Регламент змагань може потребувати додаткового часу для вирішення нічиїх.
За правилом 9 футбольних правил, м'яч вважається таким, що «вийшов з гри», якщо він цілком виходить за межі поля, або гра зупинена суддею.
Голом називається ситуація, коли м'яч цілком перетнув лінію воріт, розташовану між стійками і під перекладиною, й при цьому команда, що забила гол, не порушила правил.
Порушення караються штрафним ударом, вільним ударом, попередженням, видаленням
Пенальті — вид штрафного удару у футболі, що пробивається з відстані 12 ярдів (приблизно 11 метрів від воріт). Тільки воротар команди, що захищається, може знаходитись між м'ячем і воротами під час пробиття цього удару. Пенальті пробивається під час звичайної гри. Схожі удари також пробиваються під час післяматчевих пенальті для визначення команди, що проходить у наступний раунд змагань у випадку, якщо матч закінчується внічию. Хоча процес пробиття цих ударів схожий з пробиттям пенальті, вони офіційно не вважаються пенальті; процес пробиття цих ударів відбувається згідно з іншими правилами.
Вкидання м'яча є одним із способів відновлення гри. Гол, забитий безпосередньо після вкидання, не зараховується. Вкидання призначається у випадку, коли м'яч повністю перетне бокову лінію поля, з місця, де м'яч перетнув лінію на користь команди-суперниці гравця, що останнім торкнувся м'яча.
Удар від воріт призначається, коли м'яч, останнього разу торкнувшись гравця нападаючої команди, повністю перетнув лінію воріт, і гол не був забитий. Якщо ж м'яч пішов за лінію воріт від гравця команди, що оборонялася, призначається кутовий.
Волейбол
Правила гри у волейболі
Волейбол проводиться на майданчику розміром 9х18м., яка ділиться навпіл сіткою.
Для чоловічих команд сітка розташовується на висоті 2,43 метра,
а для жіночих – 2,25 метрів.
У складі команди грає 6 осіб, які можуть змінюватися по ходу матчу.
Мета гри полягає в приземленні м’яча в зону суперника, при дотриманні правил.
Починається партія з подачі однієї з команд.
Якщо при введенні м’яча в гру він не перелетів сітку або вилетів за межі ігрового майданчика, то чергова подача передається суперникові і на їх рахунок зараховується 1 очко.
Якщо м’яч залишається у грі, то приймаюча команда повинна перекинути його назад. Правила волейболу дозволяють при розіграші зробити три торкання, причому один гравець двічі підряд не може доторкнутися до м’яча.
Щоб якісно провести атаку, кожна команда розігрує м’яч в своїй зоні. Для цього командами придумані власні комбінації, що дозволяють будь-якими способами професійно атакувати.
Якщо розіграш вдалий і м’яч приземлився на майданчик суперників, то команді зараховується 1 очко, а якщо ні, то окуляри віддаються іншій команді. Ні в якому разі не можна під час розіграшу доторкатися будь-якими частинами тіла до сітки, так як ця дія може принести додаткове очко команді супротивників. Також під час матчу гравці на майданчику після втрати м’яча суперником міняються місцями за годинниковою стрілкою. Тому кожну чергову подачу виробляє новий гравець. Єдиний, хто не робить перехід – це ліберо, який виконує функції захисту.
У волейболі може бути зіграно максимум 5 партій, тому серія триває до 3 перемог. Кожна грається до 25 очок. Дуже важливо знати, що виграна партія закінчується тільки в разі розриву в рахунку в 2 очки. Тому рахунок може бути як 28-26, так і 44-42. Все залежить від ентузіазму гравців і їх настрою виграти дану партію. Якщо у серії зафіксований рахунок 2-2, то проводиться вирішальна третє гра до 15 очок.
Позиції у волейболі
Якщо вивчати правила гри у волейбол, то можна виявити, що всього є три позиції - атакуючий гравець, оборонний гравець і ліберо.
Атакуючі гравці - це ті, які стоять безпосередньо під сіткою, блокують удари противника, а також самі наносять ці удари. Вони не мають право відходити до зовнішньої лінії майданчика та приймати участь в оборонних діях, оскільки це завдання оборонних гравців. Їх двоє, вони приймають удари, які не змогли заблокувати гравці під сіткою, і распасовивают власні атаки. Таким чином, виходить 5 гравців.
Де ж шостий? А шостим виступає вільний захисник, або ліберо. Він більше всіх відрізняється від інших гравців.
По-перше, він носить майку кольору, відмінного від кольорів команди, а по-друге, він може переміщатися по всій зоні оборони, чого не можуть робити інші гравці, прив'язані до своїх позицій.
Правила гри волейбол дозволяють ліберо допомагати захисникам у будь-якому місці, але при цьому позбавляють його можливості здійснювати подачі.
Нові правила волейболу
Щорічно в будь-яких видах спорту міняються правила. Це пов’язано з тим, що потрібно постійно знаходити той варіант, з прийняттям якого гравцям, тренерам і суддям було б простіше правильно робити свою справу. Це стосується і волейболу.
Так, наприклад, в 2008 році на 31-му конгресі в Дубаї були затверджені офіційні правила волейболу 2009-2012. З прийняттям таких рішень усі чемпіонати та кубки вже практично скрізь розігруються за новими правилами.
Останні зміни внесли поправки щодо кількості гравців, що входять до складу команди.
Було роз’яснено можливі дії капітанів команд.
З кожним роком змінюються правила, що стосуються переходу суперника через середню лінію. Якщо раніше взагалі не можна було його перетинати, то з прийняттям нових правил це стало дозволеним, головне щоб цей нюанс не завадив ігровому процесу. Схоже рішення стосується правил контакту з сіткою і блокування удару суперника.
Порушення правил
Найбільш характерні для гри помилки гравців і тренера.
При подачі
Гравець заступив ногою на простір майданчика.
Гравець підкинув і впіймав м'яч.
Після закінчення 8 секунд після свистка судді м'яч передається команді суперників.Торкання антени м'ячем.
Скоїв подачу до свистка судді.
При розіграші
Зроблено більше трьох торкань.
Торкання верхнього краю сітки гравцем, що виконує активну ігрову дію.
Заступ гравцем задньої лінії триметрової лінії при атаці.
Помилка на прийомі: подвійне торкання або затримка м'яча.
Торкання антени м'ячем при ударі.
Регламент
Порушення розстановки.
Неспортивну поведінку одного з гравців чи тренера.
Правила гри у піонербол
Це— спортивна гра з м'ячем, схожа за правилами з волейболом. Зародилася в СРСР в 30-х роках XX століття і призначалася насамперед для дітей шкільного віку (піонерів).
Правила гри
У грі використовується волейбольний м'яч (діаметр— 65-67см, вага— до 300 г). Майданчик має розміри 18х9 метрів. Ігрове поле поділяється сіткою (висота 2,43 м— для чоловічих команд і 2,24 м— для жіночих) навпіл, кожна команда перебуває на своєму ігровому квадраті розмірами 9×9м. В команді від 3 до 7 осіб, відповідно до кількості, ігровий квадрат ділять на умовні ділянки (за кожну відповідає прикріплений гравець)[2].
Гравець задньої лінії, перебуваючи в межах майданчика в дальньому правому куті, робить кидок через сітку на половину поля команди супротивника. Один з гравців протилежної команди повинен зловити м'яч і, зробивши не більше трьох кроків або однієї передачі м'яча і двох кроків на своїй половині майданчика, перекинути його через сітку назад на половину поля першої команди. Один з гравців першої команди також повинен зловити м'яч і, зробивши не більше трьох кроків або однієї передачі м'яча і двох кроків, перекинути його на половину поля команди суперника. І так далі до тих пір, поки м'яч не впаде на землю— тоді команді, яка кинула м'яч зараховується одне очко.
М'яч вважається програним, а команда, що подає, втрачає подачу, якщо:
- м'яч торкнувся підлоги;
- гравець зробив більше трьох кроків з м'ячем в атаці;
- м'яч торкнувся тіла гравця нижче пояса або прокотився по тілу;
- гравець доторкнувся до сітки;
- гравець доторкнувся до м'яча двічі підряд;
- гравець перейшов через середню лінію;
- м'яч перелетів над сіткою, але приземлився за лініями, що обмежують майданчик;
- м'яч перелетів під сіткою або торкнувся предметів, що знаходяться поза межами майданчика.
Як і у волейболі, гравці переміщаються по майданчику в наступну зону за годинниковою стрілкою після виграшу подачі. Після набору певної кількості очок (зазвичай 10, 15 або 25 за мінімальної переваги над суперником у 2 очки) команди змінюють сторони поля, і розігрується друга партія. Якщо результат після двох партій рівний (1:1), то призначається третя партія.
Право першої подачі в матчі визначається жеребкуванням, після кожної партії відбувається зміна сторін і першою подає протилежна команда. У середині вирішальної (третьої) партії робиться заміна сторін, подачу після заміни виконує той самий гравець.
Варіанти гри
Іноді діє «правило трьох передач», в цьому випадку гравці однієї команди повинні два рази перекинути м'яч між собою, а третій кидок повинен проводитися на половину поля суперника. Крім того може застосовуватися правило «втрати подачі», яке перш існувало у волейболі. У цьому випадку команда, яка подавала і пропустила м'яч тільки втрачає подачу, але не віддає очок суперникам. Таким чином, за одну подачу очки можуть нараховуватися тільки команді, яка подає.
Існує варіант піонерболу з двома м'ячами. Грають дві команди по 6-8 гравців у кожній. Гравці, які стоять ближче до кутів майданчика, отримують по м'ячу і готуються до подачі (кидка м'ячі на половину поля супротивника) по свистку судді. Після свистка завдання кожної з команд полягає в тому, щоб обидва м'ячі одночасно не опинилися на її половині поля, а торкнулися рук або землі на половині поля суперника. У цьому випадку гра зупиняється і команда, на майданчику якої два м'ячі, програє очко. М'ячі, що зіткнулися в повітрі, повертаються для нової подачі.
В іншому правила схожі з основним варіантом піонерболу.
Немає коментарів:
Дописати коментар